12:45

Господи, смерти прошу у тебя, не откажи мне, Господи, не для себя, ведь, прошу.
Так, милые мои, помогите мне, лузеру, найти стихи вот этих авторов.

@темы: Поезные посты

Комментарии
29.02.2008 в 13:03

Богдан-Ігор Антонович "Трикутник"

Бажаєш, що незнане,
що невідоме,
з тугою серця дрижить.

Блакитний цвіт зів'яне,
углиб потоне,
більше нехочеш вже жить.

Забий стрілою смуток
та біль глибокий,
вір і надіцся знов.

Бо щастя - це трикутник,
а в нім три боки:
віра, надія, любов.
29.02.2008 в 13:07

МЕРТВІ АВТА, он же

Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта,
червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини,
і лиш незнане сонячне ядро колишеться, як вічна правда,
що теж незнана й теж для нас невловна, наче синій дух бензини.
Буває, що мерців з металу люди, мов шакали, в сні тривожать
і крам своїх жадоб, і спраг, і нужд, мов на базарі, розкладають,
і мертві тулуби у синяві ночей стають за грішні ложа
бездомних любощів кривляк і шлюх, що зорі зла в них чад вливають.
Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих,
колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві.
Дівчата з квіттям без наймення, пальми родять хліб, зелена рута
й нові міста із площами з блакиті, де качаються жар-леви.
Та тіні неспокійні, привиди невтишні з-під землі стають,
з-під площ, з-під трав.

Метрополю,
долонями червоних мурів упокій крилаті душі авт!
29.02.2008 в 13:12

Господи, смерти прошу у тебя, не откажи мне, Господи, не для себя, ведь, прошу.
N@liestro
Нали, любимый, ты моё чудо!)))))
29.02.2008 в 13:16

virchi.narod.ru/poeziya/praga-teliga.htm - тут имеются стихи Телеги

вот Малишко:
Сонечко встає і шумить трава.
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?

На столі лежать зошити малі,
Дітвора щебече золота, золота.
І летять – летять в небі журавлі,
звоник ніби кличе в молоді літа.

Скільки підросло й полетіло нас
На шляхи землі в ясну блакить, у блакить.
А для тебе знов та доріжка в клас,
Під вікном у школі явір той шумить.

Двох синів твоїх узяли фронти,
Воювали, не лічили ран, тяжких ран.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в морози сиві непожатий лан.

Знов приходить юнь і шумить трава,
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні.
Вчителько моя, зоре світова,
На Вкраїні милій, в рідній стороні.
29.02.2008 в 13:16

а вот про Жиленко не нашел пока
29.02.2008 в 13:26

Господи, смерти прошу у тебя, не откажи мне, Господи, не для себя, ведь, прошу.
мля, что ж они такие длинные?____-_____,,,
Но всё равно спасибо большое)))))))
29.02.2008 в 21:15

Goddess.
not at all))))

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail